МОТИВАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЇХ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Анотація

Мета. Дослідження мотиваційних чинників впливу на професійний розвиток працівників у контексті забезпечення їх конкурентоспроможності, визначення основних напрямів стимулювання підвищення професійної мобільності в умовах інноваційних змін. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети використано наступні методи наукового дослідження: діалектичний – для аналізу мотиваційних чинників впливу на професійний розвиток працівників; аналітичний і монографічний – при опрацюванні літературних, статистичних та Internet-джерел; причинно- наслідковий – для відображення взаємозв’язку можливостей забезпечення професійного розвитку працівників та мотивації учасників цього процесу до підвищення професійної мобільності; графічний – для наочного відображення опрацьованих статистичних даних; абстрактно-логічний – для узагальнення викладеного матеріалу і формулювання висновків. Результати. Проаналізовано індикативні показники конкурентоспроможності країн (з урахуванням впливу освітньо-кваліфікаційних чинників на рівень конкурентоспроможності робочої сили) та обґрунтовано пріоритетне значення реалізації можливостей безперервної освіти для покращення якості людського потенціалу країни. Доведено, що в умовах інноваційних змін першочергового значення набувають нецінові конкурентні переваги робочої сили, отримані за рахунок забезпечення більш високої її якості. Встановлено, що обмежені можливості забезпечення професійного розвитку працівників на основі безперервної освіти гальмують процес підвищення їх професійної мобільності. Виявлено, що найбільш вагомими причинами обмеження можливостей професійного розвитку зайнятого населення в Україні залишаються слабкість мотивації як роботодавців, так і працівників до організації та участі у навчанні. Встановлено, що великі підприємств, корпорації, холдинги реагують на збільшення дефіциту кваліфікованих працівників шляхом налагодження взаємодії із закладами освіти, організації навчання працівників з використанням власних виробничих потужностей, навчальних центрів. Обґрунтовано, що готовність до оновлення знань, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, до участі в інноваційної діяльності залежить передусім від мотиваційних настанов особистості. Доведено, що посилення мотивації працівників до розвитку професійного потенціалу залежить від взаємозв’язку між рівнем їх кваліфікації та рівнем доходів від зайнятості. Запропоновано напрями підвищення професійної мобільності працівників, реалізація яких передбачає необхідність залучення роботодавців до розроблення навчальних програм, освітніх та професійних стандартів, а також стимулювання працівників до підвищення власної конкурентоспроможності. Наукова новизна. Дістав подальшого розвитку аналіз мотиваційних чинників впливу на професійний розвиток працівників, який, на відміну від подібних досліджень, здійснений з урахуванням можливостей забезпечення зростання їх конкурентоспроможності та підвищення професійної мобільності. Практична значущість. Результати проведеного дослідження можуть бути використані при підготовці наукових робіт з урахуванням результатів виваженого та ґрунтовного вивчення проблем мотивації професійного розвитку працівників.