ІНТЕГРАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ У СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВОМ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Анотація
У статті розглянуто питання інтеграції екологічних пріоритетів у стратегічне управління підприємництвом в контексті цифровізації та сталого розвитку. Обґрунтовано, що екологічні пріоритети мають виступати не декларативними намірами, а управлінськими орієнтирами, які задають допустимі межі впливу на довкілля та цільовий екологічний ефект і підлягають вимірюванню та контролю. Запропоновано прикладну логіку інтеграції пріоритетів у стратегію через взаємопов’язані механізми: узгодження цілей між рівнями управління, формування системи показників і управлінської звітності, закріплення відповідальності та мотивації, відбір і пріоритезацію екологічно орієнтованих рішень, а також цифрову підтримку збору даних, аналітики й коригувальних дій. Показано підхід до пріоритезації рішень за критеріями екологічного ефекту, економічної доцільності, ризиків, строків упровадження, масштабованості та відповідності стратегії. Доведено, що в контексті сталого розвитку екологізація забезпечує відчутні економічні ефекти: підвищення ресурсоефективності та зниження витрат, скорочення ризиків, посилення репутації, доступу до партнерств та інвестицій, а також інноваційності й конкурентоспроможності.
Посилання
Цифрові трансформації для забезпечення еколого-економічного розвитку та цивільного захисту : монографія / В.І. Вороненко та ін. ; за заг. ред. О.В. Кубатка, В.І. Вороненка. Суми : СумДУ, 2025. 195 с.
Кифяк В. Стратегії інноваційного сталого розвитку бізнесу: модель реалізації. Економіка та суспільство. 2024. № 59. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-59-57
Hart S.L., Dowell G. A natural-resource-based view of the firm: Fifteen years after. Journal of Management. 2011. Vol. 37, Issue 5. P. 1464–1479.
Ambec S., Cohen M.A., Elgie S., Lanoie P. The Porter Hypothesis at 20: Can environmental regulation enhance innovation and competitiveness? Review of Environmental Economics and Policy. 2012. Vol. 7, №. 1. P. 2–22.
Hansen E.G., Schaltegger S. The sustainability balanced scorecard: A systematic review of architectures. Journal of Business Ethics. 2016. Vol. 133. P. 193–221.
Silva A., Maldonado I., da Silva M., Cepeda C. Sustainability Balanced Scorecard: Systematic Literature Review. Journal of Risk and Financial Management. 2025. Vol. 18 (6). Art. 324.
ISO 14001:2015. Environmental management systems ‒ Requirements with guidance for use. Geneva : International Organization for Standardization, 2015.
ISO 14031:2021. Environmental management ‒ Environmental performance evaluation ‒ Guidelines. Geneva : International Organization for Standardization, 2021.
Системи екологічного управління: сучасні тенденції та міжнародні стандарти: посібник / С.В. Берзіна, І.І. Яреськовська та ін. Київ: Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування, 2017. 134 с.
Vial G. Understanding digital transformation: A review and a research agenda. The Journal of Strategic Information Systems. 2019. Vol. 28, Issue 2. P. 118–144.
Warner K.S.R., Wäger M. Building dynamic capabilities for digital transformation: An ongoing process of strategic renewal. Long Range Planning. 2019. Vol. 52, Issue 3. P. 326–349.
Li L. Digital transformation and sustainable performance: The moderating role of market turbulence. Industrial Marketing Management. 2022. Vol. 104. P. 28–37.
Liu H., Zhang X., He Y. Digital Transformation and ESG Performance—Empirical Evidence from Chinese Listed Companies. Sustainability. 2025. Vol. 17, Issue. 13. Art. 6165.
Biss M. Anti-Greenwashing Law: What does the EU Green Claims Regulation mean for brands in Europe? Ecosistant. 21.04.2023. URL: https://www.ecosistant.eu/en/eu-green-claims-regulation/ (дата звернення: 29.01.2026).
Global Reporting Initiative. Universal Standards (GRI 1, GRI 2, GRI 3). URL: https://www.globalreporting.org/standards/ (дата звернення: 29.01.2026).
Directive (EU) 2022/2464 of the European Parliament and of the Council of 14 December 2022 amending Regulation (EU) No 537/2014, Directive 2004/109/EC, Directive 2006/43/EC and Directive 2013/34/EU, as regards corporate sustainability reporting. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2022/2464/oj (дата звернення: 29.01.2026).
Commission Delegated Regulation (EU) 2023/2772 of 31 July 2023 supplementing Directive 2013/34/EU of the European Parliament and of the Council as regards sustainability reporting standards. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg_del/2023/2772/oj (дата звернення: 29.01.2026).
Кривокульська Н.М., Богач Ю.А., Крисько Ж.Л. Стратегічне і екологічне управління як сучасні тренди управління комерційною діяльністю. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 41. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-41-45.
Красностанова Н.Е., Комаровський І.В. Теоретичні та практичні питання застосування інструментів менеджменту для забезпечення сталого розвитку організації. Економіка, управління та адміністрування. 2025. № 4(114). С. 39–46.
Helfat C.E., Peteraf M.A. Managerial cognitive capabilities and the microfoundations of dynamic capabilities. Strategic Management Journal. 2015. Vol. 36, Issue 6. P. 831–850.
Bocken N.M.P., Short S.W., Rana P., Evans S.A literature and practice review to develop sustainable business model archetypes. Journal of Cleaner Production. 2014. Vol. 65. P. 42–56.
Sun L., Ong T.S., Teh B.H., Di Vaio A. Sustainable performance measurement through digital transformation within the sustainable development framework: The mediating effect of supply chain concentration. Sustainable Development. 2024. Vol. 32, Issue 6. P. 5895–5912.
Воронкова В.Г., Нікітенко В.О., Метеленко Н.Г., Ажажа М.А. Цифровізація екологічного менеджменту та охорони довкілля як інструмент сталого розвитку. Ukrainian science and education in the conditions of European integration. URL: https://surl.li/gcmehj (дата звернення: 25.01.2026).
Teece D.J. Business models and dynamic capabilities. Long Range Planning. 2018. Vol. 51, Issue 1. P. 40–49.
Система екологічного та соціального управління (СЕСУ). Київ: Фонд розвитку підприємництва України, 2024. 100 с.
Voronenko V. I., et al. (2025) Tsyfrovi transformatsii dlia zabezpechennia ekoloho-ekonomichnoho rozvytku ta tsyvilnoho zakhystu: monohrafiia [Digital transformations for ensuring ecological-and-economic development and civil protection: a monograph]. Sumy: Sumy State University, 195 p. (in Ukrainian)
Kyfyak V. I. (2024) Stratehii innovatsiinoho staloho rozvytku biznesu: model realizatsii [Innovative sustainable business development strategies: implementation model]. Ekonomika ta suspilstvo, no. 59. (in Ukrainian)
Hart S. L., & Dowell G. (2011). A natural-resource-based view of the firm: Fifteen years after. Journal of Management, no. 37(5), pp. 1464–1479.
Ambec S., Cohen M. A., Elgie S., & Lanoie P. (2013). The Porter hypothesis at 20: Can environmental regulation enhance innovation and competitiveness? Review of Environmental Economics and Policy, no. 7(1), pp. 2–22.
Hansen E. G., & Schaltegger S. (2016). The sustainability balanced scorecard: A systematic review of architectures. Journal of Business Ethics, no. 133(2), pp. 193–221.
Silva A., Maldonado I., da Silva M., & Cepeda C. (2025). Sustainability Balanced Scorecard: Systematic literature review. Journal of Risk and Financial Management, no. 18(6), p. 324.
International Organization for Standardization. (2015). ISO 14001:2015 Environmental management systems ‒ Requirements with guidance for use. ISO.
International Organization for Standardization. (2021). ISO 14031:2021 Environmental management ‒ Environmental performance evaluation ‒ Guidelines. ISO.
Berzina S. V., Yareskovska I. I., et al. (2017) Systemy ekolohichnoho upravlinnia: suchasni tendentsii ta mizhnarodni standarty: posibnyk [Environmental management systems: modern trends and international standards: a guide]. Kyiv: Institute of Environmental Management and Balanced Nature Use, 134 p. (in Ukrainian)
Vial G. (2019). Understanding digital transformation: A review and a research agenda. The Journal of Strategic Information Systems, no. 28(2), pp. 118–144.
Warner K. S. R., & Wäger M. (2019). Building dynamic capabilities for digital transformation: An ongoing process of strategic renewal. Long Range Planning, no. 52(3), pp. 326–349.
Li L. (2022). Digital transformation and sustainable performance: The moderating role of market turbulence. Industrial Marketing Management, no. 104, pp. 28–37.
Liu H., Zhang X., & He Y. (2025). Digital transformation and ESG performance ‒ Empirical evidence from Chinese listed companies. Sustainability, no. 17(13), p. 6165.
Biss M. (2023, April 21). Anti-greenwashing law: What does the EU Green Claims Regulation mean for brands in Europe? Ecosistant. Available at: https://www.ecosistant.eu/en/eu-green-claims-regulation/
Global Reporting Initiative (2021). Universal Standards (GRI 1, GRI 2, GRI 3). Available at: https://www.globalreporting.org/standards/
Directive (EU) 2022/2464 of the European Parliament and of the Council of 14 December 2022 amending Regulation (EU) No 537/2014, Directive 2004/109/EC, Directive 2006/43/EC and Directive 2013/34/EU, as regards corporate sustainability reporting. (2022). Official Journal of the European Union. Available at: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2022/2464/oj
Commission Delegated Regulation (EU) 2023/2772 of 31 July 2023 supplementing Directive 2013/34/EU of the European Parliament and of the Council as regards sustainability reporting standards. (2023). Official Journal of the European Union. Available at: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg_del/2023/2772/oj
Kryvokulska N. M., Bohach U. A., Krysko Zh. L. (2022) Stratehichne i ekolohichne upravlinnia yak suchasni trendy upravlinnia komertsiinoiu diialnistiu [Strategic and environmental management as current trends in commercial activity management]. Ekonomika ta suspilstvo, no. 41. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-41-45 (in Ukrainian)
Krasnostanova N. E., Komarovskyi I. V. (2025) Teoretychni ta praktychni pytannia zastosuvannia instrumentiv menedzhmentu dlia zabezpechennia staloho rozvytku orhanizatsii [Theoretical and practical issues of applying management tools to ensure sustainable development of an organization]. Ekonomika, upravlinnia ta administruvannia, no. 4(114), pp. 39–46. (in Ukrainian)
Helfat C. E., & Peteraf M. A. (2015). Managerial cognitive capabilities and the microfoundations of dynamic capabilities. Strategic Management Journal, no. 36(6), pp. 831–850.
Bocken N. M. P., Short S. W., Rana P., & Evans S. (2014). A literature and practice review to develop sustainable business model archetypes. Journal of Cleaner Production, no. 65, pp. 42–56.
Sun L., Ong T. S., Teh B. H., & Di Vaio A. (2024). Sustainable performance measurement through digital transformation within the sustainable development framework: The mediating effect of supply chain concentration. Sustainable Development, no. 32(6), pp. 5895–5912.
Voronkova V. H., Nikitenko V. O., Metelenko N. H., Azhazha M. A. (2024) Tsyfrovizatsiia ekolohichnoho menedzhmentu ta okhorony dovkillia yak instrument staloho rozvytku [Digitalization of environmental management and environmental protection as a tool of sustainable development]. Ukrainian science and education in the conditions of European integration. Available at: https://surl.li/gcmehj (in Ukrainian)
Teece D. J. (2018). Business models and dynamic capabilities. Long Range Planning, no. 51(1), pp. 40–49.
Fond rozvytku pidpryiemnytstva Ukrainy (2024). Systema ekolohichnoho ta sotsialnoho upravlinnia (SESU) [Environmental and social management system (ESMS)]. Kyiv. (in Ukrainian)
