СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Анотація

У статті розглянуто соціальне підприємництво як важливий інструмент підвищення економічної безпеки держави в умовах сучасних трансформацій та воєнних викликів. Обґрунтовано, що традиційні механізми державної економічної політики (фіскальні, монетарні, інвестиційні) не завжди спроможні ефективно реагувати на кризові явища, спричинені війною, руйнуванням інфраструктури, зростанням соціальної нерівності та тіньової економіки. Це потребує пошуку нових форм і механізмів стабілізації, здатних поєднувати економічну результативність та вирішення суспільно значущих завдань. Одним із таких механізмів виступає соціальне підприємництво, яке завдяки подвійній місії – економічній та соціальній – здатне забезпечити мультиплікативний ефект для суспільства і держави. У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз поняття економічної безпеки держави та доведено, що її ключовими індикаторами є стійкість економічних систем, конкурентоспроможність, здатність протидіяти зовнішнім та внутрішнім загрозам, а також збереження соціальної стабільності. Показано, що соціальне підприємництво безпосередньо впливає на ці показники через створення нових робочих місць, легалізацію економічної активності, розвиток людського капіталу та зменшення соціальних ризиків. Визначено, що поширення форм правового закріплення соціальних підприємств (Community Interest Companies у Великій Британії, соціальні кооперативи в Польщі), застосування соціально відповідальних закупівель та запровадження спеціалізованих фінансових інструментів (гранти, пільгові кредити, impact-інвестиції) значно посилюють стійкість національних економік. Проаналізовано сучасний стан соціального підприємництва в Україні. Виявлено основні бар’єри його розвитку: відсутність профільного закону «Про соціальне підприємництво», обмежений доступ до фінансових ресурсів, низька фінансова грамотність підприємців, слабка інституційна підтримка та відсутність єдиної системи вимірювання соціального впливу. Водночас відзначено, що українські соціальні підприємства вже відіграють помітну роль у відновленні економіки та соціальної сфери: вони забезпечують зайнятість внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, ветеранів, створюють інноваційні продукти й послуги, розвивають місцеві громади. У статті запропоновано низку практичних кроків інтеграції соціального підприємництва у політику економічної безпеки України. Серед них: законодавче закріплення статусу соціальних підприємств; впровадження механізмів соціально відповідальних публічних закупівель; розроблення фінансово-інвестиційних інструментів (пільгові кредити, гарантійні програми, облігації соціального впливу); створення національної методичної рамки для оцінювання соціального ефекту у відповідності до міжнародних стандартів (IRIS+, SVI, CSRD); розвиток інституційних механізмів (кластерів, інкубаторів, регіональних хабів); формування єдиного державного реєстру соціальних підприємств; запровадження освітніх програм та підвищення компетентностей підприємців у сфері соціальних інновацій. Зроблено висновок, що соціальне підприємництво може і має стати одним із ключових інструментів відбудови та довгострокового забезпечення економічної безпеки України. Його інтеграція у державну політику дозволить не лише стабілізувати економічну систему у короткостроковій перспективі, але й закласти основу для сталого розвитку, де економічна ефективність поєднується із соціальною справедливістю та інклюзивністю.