РИЗИКИ І РЕЗЕРВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ЦИФРОВОГО УНІВЕРСИТЕТУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті висвітлено комплексну проблему забезпечення економічної стійкості цифрового університету в умовах глибоких трансформацій вищої освіти, що зумовлені цифровізацією освітнього процесу, зростанням рівня невизначеності в економічному середовищі, посиленням впливу глобалізаційних процесів і зміною структури запитів стейкхолдерів. Визначено, що цифрова трансформація університету передбачає не лише впровадження новітніх технологій у навчальний процес, а й переосмислення традиційних моделей фінансового управління, мобілізації ресурсів та організації взаємодії з внутрішніми й зовнішніми учасниками освітнього середовища. Економічна стійкість у цьому контексті розглядається як динамічний баланс між фінансовою стабільністю і спроможністю до інноваційного розвитку. Проаналізовано ризики, що супроводжують цифрову трансформацію, серед яких: зниження фінансової автономії, неефективне стратегічне управління, дефіцит мотиваційних механізмів, фрагментарність внутрішніх процесів, кадрові та репутаційні виклики. На основі моделей COSO та FERMA, а також емпіричних даних European University Association, здійснено типологізацію ризиків за операційними та стратегічними ознаками та представлено перелік найбільш критичних ризиків, що загрожують економічній стійкості університетів в умовах цифровізації. Визначено, що ефективне управління цими ризиками вимагає впровадження ризик-орієнтованого підходу у фінансово-економічну політику університету з поділом заходів реагування на коротко- і довгострокові. Важливою умовою забезпечення стійкості визначено перехід від фрагментарних управлінських рішень до системної стратегії, що передбачає аналітичну оцінку ефективності витрат, залучення додаткових ресурсів, підвищення гнучкості організаційної структури, формування єдиної інформаційно-аналітичної платформи. У межах дослідження запропоновано типологію фінансово-економічної політики цифрового університету, що складається з чотирьох стратегій: зростання доходів і кооперації; скорочення витрат і зростання вартості; трансформація економічної моделі діяльності; раціональний консерватизм. Кожна стратегія представлена як адаптивна відповідь на виклики цифрового середовища та передбачає різні механізми оптимізації фінансових потоків, взаємодії з партнерами, модернізації освітніх послуг і забезпечення гнучкості управлінських рішень. Зроблено висновок, що економічна стійкість цифрового університету формується на основі інтеграції антикризового управління, інституційної гнучкості, цифрових інструментів планування та ефективної кооперації з багаторівневими стейкхолдерами. Розроблені підходи можуть бути використані при формуванні стратегій розвитку університетів, спрямованих на забезпечення довгострокової конкурентоспроможності в умовах цифрової економіки.