ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Мета. Метою дослідження є розробка теоретичних, методологічних положень і практичних рекомендацій щодо підвищення рівня енергоефективності виробництва сільськогосподарської продукції на основі модернізації технічної бази господарств корпоративного сектору аграрної економіки. Методика дослідження. В процесі дослідження поставленої проблеми і досягнення поставленої мети використано такі методи: монографічний, статистичних групувань – для комплексного аналізу сучасного стану матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств та визначення факторів, що впливають на його технічну модернізацію; анкетування – для збору інформації, щодо чинників, які впливають на процес модернізації сільськогосподарських підприємств; порівняння – для порівняння економічних явищ у різні часові періоди з метою виявлення причинно-наслідкового зв’язку; абстрактно-логічний – при обґрунтуванні еквівалентного обміну між виробниками сільськогосподарської техніки і підприємствами сільського господарства, а також обґрунтування форм використання техніки. Результати. Встановлено, що сільське господарство України в порівнянні з розвинутими країнами функціонує в більш несприятливих кліматичних умовах, що зумовлює витрачання на 20–30% енергетичних ресурсів, які споживаються в цій галузі, на обігрів приміщень. Водночас збільшення приросту валової продукції в сільському господарстві на 1% досягалося підвищенням на 1,8–2,7 % енергетичних потужностей, сукупні енергетичні витрати на виробництво 1 т умовної зернової одиниці в Україні порівняно з США вище більш як у 5 разів. Дана обставина вимагає прийняття радикальних заходів як з боку держави, так і виробників сільськогосподарської продукції шляхом формування комплексної програми. Наукова новизна. Обґрунтовано необхідність розробки і реалізації комплексної програми модернізації сільськогосподарських підприємств, складовими якої повинні стати: запровадження технологій зберігаючого землеробства; енергозберігаючих технологій, які передбачають мінімальний обробіток ґрунту за системою «No–Till»; використання широкозахватної універсальної техніки. Практична значущість. Обґрунтовані і запропоновані до впровадження технологічні заходи показують, що основний обсяг енергоємних робіт у зерновому виробництві найбільш доцільно (до 50%) виконувати тракторами тягових класів 6–8 (серія 8000) потужністю 420–450 к. с. При обробітку просапних культур і на загальних роботах у зонах із невеликими полями сівозмін буде найбільш раціонально використовувати трактори тягових класів 3–4 із двигунами потужністю 210–240 к. с. На ринку комбайнів найбільш затребуваними будуть комбайни пропускною здатністю 910 кг/с із двигуном потужністю до 250 к. с.