ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА ЯЛОВИЧИНИ В УКРАЇНІ

Анотація

Для України скотарство має важливе значення для економіки, адже вона не лише забезпечує продовольчий ринок якісною та недорогою продукцією, а й дозволяє раціонально та ефективно використовувати природні ресурси, надає робочі місця для сільського населення. М'ясне скотарство – один із найважливіших споживачів продукції рослинництва та переробки рослинницької сировини (зернові відходи борошномельного виробництва, насінницьких підприємств та ефіроолійного виробництва, виробництва пива та алкоголю). Для реалізації поставлених завдань використовувалися наступні методи та прийоми: монографічний, статистичних групувань і графічний – для комплексного вивчення сучасного стану виробництва продукції м’ясного скотарства та визначення факторів, що впливають на його ефективність; вибірковий – для детального обстеження окремих господарств з вирощування ВРХ. Аналізуючи розвиток галузі, правомірно констатувати, що у більшості сільськогосподарських підприємствах вона перебуває у критичному стані. Збитковість, низька рентабельність підривають економічну зацікавленість суб'єктів господарювання у збільшенні вкладень. Для підвищення ефективності вирощування та відгодівлі ВРХ потрібно подальше посилення інтенсифікації, зростання вкладень коштів та на цій основі нарощування виробництва, оптимізація собівартості на рівні нормативних показників. Вкрай важливим і невідкладним є надання товаровиробникам економічних стимулів, які забезпечують при раціональному використанні коштів та ресурсів отримання необхідних сум прибутку реалізації розширеного відтворення у галузі. Обґрунтовується основними напрямками стратегії успішного ведення м’ясного скотарства в Україні, до яких відносяться: використання малозатратних, ресурсозберігаючих технологій, зокрема: випасання стада, використання огорож, економія електроенергії – використання сонячних батарей тощо; правильно організоване відтворення поголів'я великої рогатої худоби на основі використання зарубіжного досвіду; створення комфортних умов для тварин; організація повноцінної годівлі тварин; організація своєчасного огляду тварин, діагностичних досліджень і профілактичних щеплень, вітамінізації, диспансерного огляду; застосування нових досягнень селекції, комп’ютерних програм для обліку худоби та годівлі тварин, у тому числі проведення досліджень у галузі молекулярної біології, протеоміки, біоінформатики та біотехнології.