НАПРЯМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Анотація
Мета. Оцінка ролі і місця особистих селянських господарств в продовольчому забезпеченні країни та розробка практичних рекомендацій щодо розвитку їх підприємницької ініціативи. Методика дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стали положення сучасної економічної теорії, законодавчі та інші нормативно-правові акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань функціонування та розвитку особистих селянських господарств. Для розв’язання поставлених завдань застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи: діалектичний і абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків); індукції і дедукції (при зборі, систематизації, обробці інформації, осмисленні проблеми); системного аналізу і синтезу (при визначенні місця та ролі тваринництва особистих селянських господарств у системі сільськогосподарського виробництва); монографічний (дослідження соціально- економічної природи, функцій особистих селянських господарств та їх трансформацій в процесі ринкових перетворень); порівняльного аналізу (при зіставленні показників); соціометричний (анкетне обстеження і вибіркове опитування жителів сільських населених пунктів). Результати. Доведено, що виробництво сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах доцільно розглядати як прояв захисної реакції сільської спільноти на негативні наслідки інституційних змін у суспільстві, недостатній рівень розвитку продуктивних сил держави, що унеможливлює забезпечення в повному обсязі продуктами харчування населення за рахунок високотоварного виробництва та низьку купівельну спроможність населення країни. Встановлено, що за наявного рівня технічної оснащеності особисті селянські господарства можуть виробляти трудомістку сільськогосподарську продукцію лише на обмежених земельних площах. Наукова новизна. Дістали подальшого розвитку теоретичні підходи до розвитку суб’єктів підприємницької діяльності в сфері агробізнесу на основі розвитку мотивації виробництва сільськогосподарської продукції в товарних особистих селянських господарствах. Визначено, що розвиток товарного виробництва в особистих селянських господарствах ґрунтується на основі спеціалізації регіонів України, що склалася історично. Практична значущість. З метою забезпечення прояву підприємницької ініціативи необхідно здійснювати розробку регіональних програм сприяння розвитку малих форм аграрного виробництва, які мають враховувати усі складові функціонування селянських господарств, як економічні, так і соціальні. В цьому аспекті набуває особливої значущості залучення працівників регіональних науково-навчальних центрів для активної співпраці із представниками аграрного бізнесу та місцевих владних інститутів на взаємовигідних засадах.
Посилання
Гуменюк І.Л. Особисті селянські господарства: роль у вітчизняній економіці та перспективи розвитку. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2014. Вип. 9(3). С. 34-37.
Науменко В.В. Особисті селянські господарства Херсонщини, їх особливості та перспективи розвитку. Продуктивність агропромислового виробництва. 2016. № 28. С. 86-94.
Маркович Н.В. Особисті селянські господарства Львівщини: продуктивність, ефективність, перспективи. Вісник Одеського національного університету. Серія: Економіка. 2016. Вип. 8. Т. 21. С. 41-45.
Кропивко М. Особисті селянські господарства: феномен чи об’єктивні обставини? Економічний дискурс. 2016. Вип. 1. С. 11-21.
Войнича Л.Й. Особисті селянські господарства у формуванні кооперативних організацій. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. 2010. № 2(5). Т. 12. С. 18-21.
Удова Л.О. Особисті селянські господарства у системі обов’язкових платежів. Актуальні проблеми економіки. 2014. № 3. С. 455-462.
Збарський В.К. Особисті селянські господарства: місце і роль у продовольчому забезпеченні країни. Агроінком. 2008. № 1-2. С. 27-32.
Соколова А.О. Особисті селянські господарства як стабілізуюча ланка у виробництві продукції тваринництва Волинської області. Продуктивність агропромислового виробництва. Економічні науки. 2013. Вип. 24. С. 52-58.
Humeniuk, I.L. (2014), “Personal peasant farms: role in the domestic economy and development prospects”, Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Ekonomichni nauky, Iss. 9(3), pp. 34-37.
Naumenko, V.V. (2016), “Personal peasant farms of Kherson region, their features and development prospects”, Produktyvnist ahropromyslovoho vyrobnytstva, no. 28, pp. 86-94.
Markovych, N.V. (2016), “Personal peasant farms of Lviv region: productivity, efficiency, prospects”, Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Ekonomika, Iss. 8, Vol. 21, pp. 41-45.
Kropyvko, M. (2016), “Personal peasant farms: A phenomenon or objective circumstances?”, Ekonomichnyi dyskurs, Iss. 1, pp. 11-21.
Voinycha, L.Y. (2010), “Personal farms in the formation of cooperative organizations”, Naukovyi visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu veterynarnoi medytsyny ta biotekhnolohii im. Gzhytskoho, no. 2(5), Vol. 12, pp. 18-21.
Udova, L.O. (2014), “Personal farms in the compulsory payment system”, Aktualni problemy ekonomiky, no. 3, pp. 455-462.
Zbarskyi, V.K. (2008), “Personal peasant farms: place and role in the country's food supply”, Ahroinkom, no. 1-2, pp. 27-32.
Sokolova, A.O. (2013), “Personal farms as a stabilizing link in the production of livestock products in the Volyn region”, Produktyvnist ahropromyslovoho vyrobnytstva. Ekonomichni nauky, Iss. 24, pp. 52-58.