СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В УПРАВЛІННІ ПРОЕКТАМИ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ
Анотація
Стаття подає огляд підходів до ризик-менеджменту в міжнародному проєктному менеджменті в умовах зростання складності та непередбачуваності глобального середовища. Показано, що міжнародні проєкти мають багатовимірний ризиковий профіль, сформований політичними, економічними, правовими, культурними й операційними чинниками, що впливають на строки, бюджет і якість результатів. Наукова проблема — розрізненість методик ідентифікації ризиків, що зумовлює фрагментарні управлінські рішення і втрату ефективності. Мета — виконати аналітичний огляд і критичне узагальнення стратегій та розробити інтегровану модель повного циклу: від раннього виявлення й оцінювання до превентивної реакції та постпроєктного навчання. Систематизовано класифікації й виокремлено загрози: політична нестабільність/санкції, валютно-процентна волатильність, регуляторна асиметрія, міжкультурні бар’єри, збої постачання, кібер- та репутаційні ризики. Методологія поєднує якісні інструменти (експертні інтерв’ю, Делфі, аналіз стейкхолдерів, bow-tie) і кількісні підходи (Монте-Карло, аналіз чутливості, сценарний аналіз, теплові карти). Окремо розглянуто апетит до ризику, резерви, страхування, валютне хеджування, контрактні застереження й механізми розподілу ризиків. Запропоновано трирівневу інтегровану модель. Стратегічний рівень: безперервний моніторинг зовнішнього середовища (PESTEL, макроіндикатори), сценарне планування, метрики толерантності, кросфункціональна рада з ризиків, системи раннього попередження. Операційний рівень: реєстр і карта ризиків, панелі моніторингу, KRI й тригери ескалації, регулярні огляди, буфери часу/ресурсів, диверсифікація постачальників, планування безперервності бізнесу. Культурний рівень: міжкультурна компетентність, прозорі протоколи комунікації, довіра й психологічна безпека для повідомлення про ризики, багатомовна документація й уніфіковані стандарти взаємодії. Наукова новизна — універсальна структура, що інтегрує стратегічні, операційні й культурні механізми в адаптивну систему зі зворотними зв’язками, здатну зменшувати невизначеність і гнучко реагувати на шоки. Практична значущість — масштабування під різні індустрії, скорочення непродуктивних витрат, оптимізація ресурсів, підвищення якості рішень і дотримання строків, зміцнення стійкості ланцюгів постачання. Окреслено обмеження: чутливість кількісних результатів до якості даних і швидких змін середовища. Майбутні дослідження — емпірична валідація моделі та інтеграція з інструментами штучного інтелекту для прогнозування ризикових подій у реальному часі.
Посилання
Hillson D (2022). Practical Project Risk Management: The ATOM Methodology. CRC Press. 241 p.
Howell L D (2021). The Handbook of Country and Political Risk Analysis. PRS Group. 440 p.
Kutsch E, Hall M & Turner N (2021). Cultural intelligence and project risk management: Understanding the human factor in global projects. International Journal of Project Management, vol. 39, is. 6, pp. 625–637.
Project Management Institute (2023). Pulse of the Profession: Powering the Project Economy. PMI. 22 p.
Turner J R & Müller R (2020). The Handbook of Project Management: Global Standards and Best Practices. Routledge. 667 p.
Zwikael O & Smyrk J (2019). Project governance: Balancing control and autonomy in the project environment. International Journal of Project Management, vol. 37, is. 3, pp. 350–362.
Project Management Institute (2021). A Guide to the Project Management Body of Knowledge (PMBOK® Guide), 7th ed. PMI. 250 p.
International Organization for Standardization (2018). ISO 31000:2018 Risk management — Guidelines. ISO. 16 p.
Chapman C & Ward S (2011). How to Manage Project Opportunity and Risk: Why Uncertainty Management can be a Much Better Approach than Risk Management, 3rd ed. Wiley. 518 p.
